ПОЛЕЧУ Я ДО МОНГОЛIÏ



Категории Дмитро Павличко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Полечу я до Монголiï Та й куплю собi коня Бiлого, як цвiт магнолiï, Нiжного, як цуценя. I назад я аж до Києва Буду ïхать на конi. Стану, як душа Батиєва, При невидимiй стiнi. I заплачу я вiд наляку — Де ж тi храми, де церкви, Що монгол побачив здалеку Iз-за Волги, з-за Туви? Нi, не вiн збивав копитами Плiнту з-пiд небесних бань — Пiдривали динамiтами Твердiсть княжих мурувань. Вiн — пiд окрики та ламенти — Бляху золоту здирав. Хто ж виважував фундаменти? Хто камiння звiдси крав? Хто ж то застеляв соборами Заболоченi шляхи, Де ж той хан з думками хворими, З видом лютоï пихи? Ще димує церква спалена, В небесах летить притвор — Тут пройшли батири Сталiна — Постишев та Косiор. А за тими багатурами — Ïхня гвардiя тверда. Обжиралась довго мурами Жадiбна святинь орда. Серце стогне, нiби в оливi Розгаряченiм кипить. Як же конику — монголовi Розказати, що болить?!
ПОЛЕЧУ Я ДО МОНГОЛIÏ